Росія надала тимчасовий притулок Едварду Сноудену. Йому навіть відразу запропонували роботу: творець соціальної мережі «ВКонтакте» відкрито оголосив, що готовий запросити «політемігранта» до себе на роботу - займатися захистом персональних даних користувачів. До речі, вельми цікава пропозиція ... Але сьогодні не про це. Варто подумати, наскільки взагалі серйозно те, про що розповів Едвард Сноуден?
Те, що розповів Сноуден, жодною мірою не є секретом для співробітників спецслужб. Загалом, це стандартна практика роботи з інформацією, що використовує абсолютно звичайні і вельми звичні канали.
Як може реалізовуватися електронне стеження? У наші дні - дуже просто.
Найелементарніша штука - мобільний телефон (якщо комунікатор - ще краще, але і без нього все нормально). По-перше, за допомогою мобільного телефону можна прослуховувати розмови й читати есемески людини, яка апаратом користується. По-друге, можна з точністю до декількох десятків метрів визначити, де власник телефону знаходиться (навіть якщо в апараті немає GPS-модуля, якщо є - то визначити можна точніше). Це найпростіше. З цього приводу виникають скандали (кілька років тому, наприклад, на запису інформації про місцезнаходження користувачів попадалася всюдисуща корпорація Apple). Про це пишуть шпигунські романи і знімають блокбастери. Але це далеко не найцікавіше ...
Насправді, якщо підійти до справи серйозно, то, вивчаючи дані про дзвінки та пересування мобільних телефонів, можна отримати масу іншої цікавої інформації. Наприклад, про улюблені ресторани і магазини офісних працівників - досить простежити місцезнаходження мобільного телефону в робочий і обідній час, і список улюблених ресторанчиків виявиться «в кишені» того, хто стежить. Можна визначити коло спілкування людини (навіть якщо людина не спілкується за допомогою мобільного телефону, а лише носить його з собою). Необхідно лише проаналізувати, як часто перетинаються сім-карти в одному й тому самому місці в один і той же час ...
Можна ще багато чого ...
До речі, я не даремно написав про сім-карту. Стеження за людиною заборонене законодавством. А ось стежити за «сімкою» ніхто не забороняє - якщо хтось, нарешті, прочитає свій контракт з мобільним оператором, то обов'язково виявить, що власником картки є зовсім не він, а оператор мобільного зв'язку.
Тепер трохи про банківські страшилки.
Зарплата на банківській картці дозволяє визначити рівень доходів користувача цієї самої картки (насправді рівень доходів дозволяє визначити зовсім не зарплата, а обсяг витрат із пластикової карти, особливо у відпустці, куди готівку сьогодні не дуже охоче везуть).
Розрахунки пластиковою карткою у магазинах, знову ж таки, дозволяють визначити улюблені магазини і рівень доходів власника, в тому числі і податковій службі. Якщо ви отримуєте на пластикову карту зарплату (а те, що це зарплата, пишеться прямо в призначенні платежу) у розмірі $ 450 (15 000 рублів) на місяць і всі ці гроші витрачаєте на 98-й бензин на заправці або на дві закупівлі продуктів, то це може викликати як мінімум подив податківців.
Є ще і користувачі транспортних банківських карт (і їх витончена варіація - «соціальні банківські карти»). У цьому випадку і маршрути пересування можуть бути відомі, і походи в аптеку, і багато іншого ...
А найстрашніша страшилка - це Інтернет.
По-перше, злісні вороги прямо на комп'ютер користувача можуть «посадити» шкідливу програму - keylogger. Це така спеціальна програма, яка записує всі натискання клавіш на клавіатурі і передає їх своїм господарям. Особливо злісні програми ще вміють автоматично робити скріншоти екрану і теж їх пересилати господарям.
Ну і тепер жах без кінця - соціальні мережі. Ви думаєте, що знаходитеся в захищеному просторі у себе вдома, і розписуєте своє життя в таких соковитих фарбах, що ніяких художників не треба. Тим більше, що соціальні мережі ще і всіх ваших друзів «здають» за першою вимогою ...
До речі, вже далеко не поодинокі випадки, коли за розповідь або необережну фотографію, присвячену своїй роботі, людину з цієї роботи звільняли ...
Все погано? Не зовсім.
Насамперед те, про що я розповів вище, можливо теоретично щодо будь-якої людини. На практиці ніхто не займається тотальним прослуховуванням і трекінгом (визначенням місцезнаходження) мобільних телефонів, не стежить за окремо взятими банківськими картами, не веде повномасштабних хронік життя користувачів соціальних мереж. На це ні в однієї спецслужби, ні у жодного уряду в світі не вистачить грошей.
І, за великим рахунком, комп'ютерів. Організувати електронне стеження на тих принципах, про які я розповів, можливо, але це зажадає колосальних обчислювальних потужностей. А у цих потужностей і так маса цікавих і складних завдань.
По-друге (це, звичайно, стосується насамперед соціальних мереж і блогів), вкрай рекомендується думати про те, що, як і навіщо ви пишете в Інтернет. Просто треба пам'ятати про те, що Інтернет - це зовсім не ваш комп'ютер у вашій затишній кімнаті. Це гігантська Всесвітня мережа, в якій зустрічається всяке. У тому числі можуть просто знайтися люди, яким здасться веселим зламати тисячу-другу акаунтів у соціальних мережах або на поштових серверах і викласти всі зламані дані у відкритий доступ.
По-третє, більше спецслужбам робити нічого, як займатися вивченням саме вашого «електронного життя». Тут дивимося пункт один - ресурсів (ні фінансових, ні електронних) на всіх просто не вистачить, і сьогодні для потрапляння в розробку спецслужбами потрібен як мінімум вагомий привід. Тут навіть на опозиціонерів, як я розумію, особливо часу не вистачає, в основному ведеться розробка даних бандитів і терористів - що б і хто б не говорив, а їх реально продовжують ловити.
Тому маленьке резюме. Електронне стеження можливе і може бути вкрай ефективним. На сучасному рівні розвитку технологій існує можливість стеження майже за кожною людиною. Однак можливість цього стеження зовсім не означає, що воно ведеться. Тотальне стеження сьогодні практично нереальне, і переважна більшість мешканців земної кулі може спати спокійно. Роман «1984» Джорджа Оруелла так і залишається фантастикою.Одне тільки прохання: поновіть свій антивірус.
Комментариев нет:
Отправить комментарий